Цілковитий Абсурд – я їх витрачаю, витрачаю. Тим стаю багатшим. – З Ромео і Джульєтта
Затягнулися розлуки борошна. Я б все ще твердила: До побачення! Тисячу разів. – Джульєтта
Оманливою місяцем не клянуться діві юній. Вже краще клястися у вірності своєю головою.
Поспішай неспішно, бо впадеш, коли ногою зачепишся за камінь непомітний. – Лоренцо
Пристрасть приборкати не в праві ми, та й не в наших силах. А губи нам для читання молитов потрібні.
Ти будеш як місяць непостійний, коли в любові до гробу мені місяцем поклянешься.
Жебрак продається їм за гроші. – З Ромео і Джульєтта
Невже я зовсім осліп, коли тебе я переглянув. – Ромео
Час розкидало камені – тепер і смута в черепі засіла.
Покинь мене, я сам тепер не свій. Вже краще я помру, аніж так страждати! – Ромео
Земля-природи мати, — її ж і могила: Що породила, то і поховала.
Готовий прийняти розлуку, смерть, відчай За ніжний погляд, за свіжість милих уст. – Ромео
Вонзайся в піхви, ласкавий кинджал, Сиди там і дай мені померти. – Джульєтта
Прихильності нашої молоді Не в душах, а в кінці вій, схоже.
Приберіть кинджал! Благородні ріжуться тільки дотепами.
Якою чарівною музикою звучать Нам голоси улюблених на світанку!
Що ім’я? Троянда пахне трояндою, хоч трояндою назви її, хоч ні.
Дотик божеству приємно, Рукопожатье — той же поцілунок. – Джульєтта
І так само гірка їм розлука, Як бідним студентам наука. – Ромео
Над шрамом жартує той, хто не був поранений. – Ромео
І кину всі блага до твоїх ніг, І за тобою одним піду по світу.
Їм по незнанью ця біль смішна.
Троянда пахне трояндою,
Хоч трояндою назви її, хоч ні.
Любов – безумье мудре: воно
І гіркоти і солодощі повно. – Ромео
