іноді легше сказати “у мене все добре”,ніж пояснювати, чому так хочеться розбити голову об батарею…
Ми рідко з ним бачимося. Ще рідше зідзвонюємося. Я не будую на нього планів, але думаю про нього кожен день. При зустрічі, ми просто говоримо “Привіт”….Гуляємо близько близько одне до одного, але не тримаємося за руку….На прощання, ми говоримо просто “Поки”..,але ті миті, які ми проводимо разом я пам’ятаю щохвилини….
Як паршиво…коли ніхто зазвичай не пише-“Добрий ранок,сонечко”,коли ніхто не шепоче, як сильно тебе любить…
Дівчина з очима кольору життя..Вона любить сонце,така ніжна, така горда..Подобається?..Не можна..Не твоя..
Чоловікові, звичайно, простіше. Він, як відомо, повинен зробити три речі: посадити дерево, побудувати будинок і виростити сина. І йому абсолютно не важливо, хто потім все життя виховує сина, поливає дерево і прибирає цей будинок.
Я горда, щоб падати на коліна. Нехай навіть до безумства люблю. Нехай кажуть, що серцю не накажеш, але знай! Я НАВІТЬ СЕРЦЮ НАКАЖУ!
А може, це такий особливий чоловічий талант – поводитися з кожною дівчиною так, немов вона єдина?
