В Російському царстві і прогнивати-то вже нічому!
Ніщо не істинно, все крутиться один навколо одного.
Лише поруч з небом може жити свобода.
Ходу, думушки жваві, ходу, слово, строченьки милі, слово!
Ех, напитися б одному, так в тиші посидіти! Але буває лише так, що курити – так удвох, а розпити так втрьох. Одному лише народження та смерть.
Слова біжать їм тісно – ну і що ж! – Ти ніколи не бійся спізнитися. Їх багато – слів, але все ж, якщо можеш – скажи, коли не можеш не сказати.
Байдужість як двері, що душу захищає від наклепу і злих людей.
Ситий я по горло, до підборіддя – навіть від пісень став втомлюватися, – лягти б на дно, як підводний човен, щоб не могли запеленгувати!
Не повернуться вони, ніколи-ніколи, там залишаться самі близькі. А повернуться лише ті для кого дурниця моє життя, мій біль, мої думки.
Цитати Дейла Карнегі
Адже Земля – це наша душа, чобітьми не витоптати душу!
Хто без страху і докору – Той завжди не при грошах.
Чутки по Росії верховодять і з пліток в терції співають. Ну а десь поруч з ними ходить щоправда, на яку плюють.
У братських могил немає заплаканих вдів – сюди ходять люди міцніше, на братських могилах не ставлять хрестів.
Але хіба від цього легше?
Нам залишилося вколотися і впасти на дно колодязя,
І прірва на дні колодязя, як в Бермудах назавжди.
Нас завжди замінюють іншими,
Щоб ми не заважали брехні.
Справжніх буйних мало – Ось і немає ватажків.
Наші мертві нас не залишать в біді,
Наші полеглі – як вартові…
Не страшно без зброї – зубастою барракуде,
Великий і без зброї – великий, нам в утішаєш,-
А маленькі люди – без зброї не люди:
Всі маленькі люди без зброї – мішені.
Але навіть світлі уми
Всі розміщують між рядків:
У них розрахунок на довгий термін…
