Суєта усіх суєт – все одно суєта.
Так багато сидять у віках
На берегах – і спостерігають
Уважно й пильно, як
Інші поруч на камені
Хребти і голови ламають.
Тиша, тільки чайки, як блискавки
Порожнечею ми їх годуємо з рук
Але наградою нам за Безмовність
Обов’язково буде Звук.
Толку немає від думок і наук,
Коли всюди – їм опроверженье.
Той, хто кермо і весла кине,
Тих Нелегка заносить –
Так вже повелося!
Вгамуйся ти, умийсь туга,
У мене в грудях!
Це – тільки присказака
Казка – попереду.
У братських могил немає заплаканих вдів
Сюди ходять люди міцніше,
На братських могилах не ставлять хрестів…
Але хіба від цього легше?
Дивовижне поруч, але воно заборонено!
Ранок вечора мудріший, але і в вечорі.
Ранок мудріший!
Але і вранці все не так
Немає того веселощів:
Чи куриш натщесерце,
Чи п’єш з похмілля.
Це не горе –
Якщо болить нога.
Ех ви, хлопці, про вас потрібно повість,
Шкода, повістей я не пишу.
Я думаю – вчені набрехали, – Прокол у них в теорії, поріз:
Розвиток йде не по спіралі,
А криво і навскіс, рознос, навперейми.
Я дихаю – і, значить, я люблю!
Я люблю – і, значить, я живу!
Я не люблю будь-який час року,
Коли веселих пісень не співаю.
Я згоден бігати в табуні –
Але не під сідлом і без віжок!
Ясновидців – втім, як і очевидців
У всі віки спалювали люди на вогнищах.
