Ти мою любов не заслужив, ти мене ніяк не міг зрозуміти…=).
Іноді потрібно пережити в собі маленький ядерний вибух, задушити подушкою душу, послати всіх оточуючих і залишитися наодинці зі своїм горем… І все це, тільки щоб сказати рівним твердим голосом “Прощай.”
Кажуть, боляче, відчувши любов, дивитися, як вона йде … Але ще болючіше, тримаючи її за руку, відпустити самому …
Умій цінувати того, хто без тебе страждає. Але не женися за тим, хто щасливий без тебе …
Чай, кава? Вам що-небудь ще потрібно? – В ідеалі я б хотіла, аби Ви мене полюбили. Але ви ж не надаєте такі послуги, так?
У справжньої любові немає щасливого кінця, справжня любов взагалі не закінчується …
До школи ходимо не вчитися, до школи ходимо не страждати.До школи ходимо щоб закохатися і один одного побачити))).
його “я люблю тебе” звучить як “здрастуй, шафа”.
Посміхнися, тому що у нас все тільки починається …
Одного разу ти зрозумієш,що все було фальшивим.Все-Погляд,слова,почуття.Зрозумієш, але буде пізно,адже ви і так почали вбивати свою любов…
За Любов у Лісі :))
А може, це такий особливий чоловічий талант – поводитися з кожною дівчиною так, немов вона єдина?
Ніколи не стримуйте сліз… Ніколи! Чуєте?! Плачте! Голосіть будинку, вночі в подушку! Адже сльози, це лише солона вода… Їх не повинно бути шкода… Не тримайте їх у собі… Сіль кристалізується, серце перетвориться на холодний камінь…
Мило коли любов з першого погляду стає любов’ю до останнього подиху.
Ми рідко з ним бачимося. Ще рідше зідзвонюємося. Я не будую на нього планів, але думаю про нього кожен день. При зустрічі, ми просто говоримо “Привіт”…Гуляємо близько близько одне до одного, але не тримаємося за руку…На прощання, ми говоримо просто “Поки”..,але ті миті, які ми проводимо разом я пам’ятаю щохвилини…
