Заходи пронизані сумом. Тому що кожного разу, проводжаючи його, думаєш: яким був, вдалим чи невдалим, день — це мій день, і він йде назавжди.
Досить тільки пересунути стілець на кілька кроків.
І ти знову і знову дивишся на призахідне небо, варто тільки захотіти…
Очі повні заходу,
Серця їх повні світанку.
Сонце заходить, настає час демонів…
Захід залишив награвшись скла,
І раптом стало помітно холодніше.
Захід полихнув і погас – кожна мить його здавався вічним, але перехід від червоного до пепельному зайняв не більше декількох демонічних мігів.
— Якби ти був тут, ти б оцінив захід. Я таких фарб в житті не бачила.
— Заходи й сходи трапляються тільки там, де ти. Тут тільки сірі сутінки.
Весілля як заходи. Романтика моменту. Шлюб — це море, в яке сідає червоне сонце.
І потім, давайте говорити чесно: скільки часу можна дивитися на захід? І кому потрібно, щоб захід тривав цілу вічність? І кому потрібно вічне тепло? Кому потрібен вічний аромат? Адже до всього цього звикаєш і вже просто перестаєш помічати. Заходом добре милуватися хвилину, ну дві. А потім хочеться чого-небудь іншого. Вже так влаштована людина, Лео. Як ти міг про це забути?
— А хіба я забув?
— Ми тому й любимо захід, що він буває тільки один раз в день.
Все має свій захід, тільки ніч закінчується світанком.
Чому ніколи не сплутаєш, встає або сідає сонце, коли бачиш його над морем?
… А захід, неспокійно гуркочучи, випалює мені нутрощі.
Цитати про смерть близької людини
Один захід не схожий на інший, фарби неба не бувають однаковими.
Вставай рано на світанку і пам’ятай, що захід прийде, коли його зовсім не чекаєш.
Я дивлюся на захід сонця, який в цей час року триває три години. Наче сонце в останню хвилину перед заходом все-таки знайшла в цьому світі якісь достоїнства і з-за цього тепер не хоче йти.
