Тихо хлюпоче вода в чоботях курсанта, не забуду ніколи свого сержанта!
Літо незабаром змінить зиму, Буде дощ і вітер палкий! Я все чекаю тебе, коханий, З армійської довгої посилання
В очікуванні тебе…я слухаю…
Я чекаю?, вважаючи дні в календарі, і це життя за те лише обожнюю…
– Вась, ти мене любиш? – Федь, я тебе не кохаю, я тебе поважаю. -Не, Вась, ти повинен мене любити. Інакше не откосим!
А це не так вже й страшно, головне вірити…залишилося трохи і я сново окунусь в бездонність твоїх улюблених очей…
Ну ми з ним домовилися: спочатку я чекаю його з армії, а потім він мене з пологового будинку
