Дощ…. Це плаче Моя душа, нудьгуючи по дому
Вирішила вчора відпочити душею, але я ж не думала, що сьогодні у мене від цього буде боліти все тіло
Відбитки наших пальців ніколи не зітруться з душ, до яких ми торкалися
Любов це такий стан душі, коли жити не можеш без коханого, він необхідний як повітря, як життя… і мить розлуки з ним здається вічністю
Вона знову прокинулася на світанку, вибігла на балкон і дивилася на рождение дня… В її душі знову гримлять вибухи, а думки відлітають у блакитне небо… Вона знову одягла коротку спідницю, кеди і яскраво нафарбувала нігті… В її душі знову весна
Нема чого посміхатися людині в обличчя, якщо в душі стільки ненависті
все як раніше, все як завжди, все дуже звично і сумно, так як немає сенсу будь-то в серце, у житті, ще плюс осінь холод в погоді, в душі морози
Очі – ворота душі
В молодості з приходом весни чуєш шум струмків і спів птахів. Все клекоче в душі від емоцій. До «сороковник» нервово міряєш пульс, і твердо впевнена в тому, що марні безсонні ночі
[Дві такі несхожості, вчинені протилежності… Але, коли вони разом – жодна жива душа не може уявити їх окремо!]
Любов – є ознака чарівництва, любов – є сила в наших душах! Любов’ю щастя не порушиш – вона невимовно чиста
Люблю людей, які красиві у всьому. Починаючи від стану душі, закінчуючи манерою курити
Душа застигла… І їй зігрітися нічим
Щастя – коли йдеш по вулиці, на душі тоскно, а раптом підходить бездомна кішка, треться об ноги, й ти гладиш її, незважаючи на всякі застереження, а вона у відповідь муркоче
Я назавжди розчарувалася в любові і не вірю в неї…моє серце розбите мною ж… але частина моєї душі протестує і все ще відчуває
Моя душа одна танцює сумний вальс
