Такі близькі і такі чужі…
А буває так хочеться почути від нього: дівчинка моя, як же я тебе люблю… Крім тебе мені ніхто не потрібен! А натомість отримуєш черговий “привіт”.
зараз я перебуваю десь між реальним а*уением і ні*уя нерозумінням.(с)
У справжньої любові немає прощедшего часу… але є багато перешкод… друга з них це “не розуміння”… чому друга? тому що перша “відстань” а через нього і все інше… це як ланцюг… але розірвати я її не можу… з однієї простої причини… “я люблю… “і цим багато що стверджують…
Ні б спробувати що-небудь пояснити… Так ні, бл*ть, ми краще з друзів удалимся!
можливо ми вкладаємо різний зміст у наші фрази. і розуміємо їх по різному. результатом чого є нерозуміння.
Ти відкрила йому своє серце, а він розстебнув ширінку…
В жопу цей гребоный світ! Кожен шукає вигоду для себе! Кожен прагне урвати шматок! навколо тільки тони Не новисти! Зла! Не розуміння! Дістало! я що мати тереза чи що!? У мене теж є чуства! Я не потворна лялька, я теж людина!
Я тебе не звинувачую… Але в усьому винен ти!
Я б хотів дарувати тобі не м’які іграшки, і не рукавиці з трояндочкою на додачу, а, можливо, збори Довлатова, перший сніг, захований в морозилці, одяг і взуття, круті навушники.
