Це просто гра.. ти багато чого не знала про нього.
Ранок. Ліжко. Будильник. Пора вставати. Школа. Друзі. Йду додому. Все як завжди… Обід. Уроки. Телефонні дзвінки. Вулиця. Друзі. Ще один вечір без тебе. Будинок. Вечерю. Інтернет. Ванна. Ліжко. Вимикаю світло. Бачиш, тебе в цьому списку немає.
а у вас було таке, що після розставання він ввижається скрізь, навіть у твоєму власному відображенні у вікні кафе, де ви сиділи?…
Помчала вдалину моя любов, не скоро ми зустрінемося знову, але я зберігаю друк любові, смак губ твоїх… Я пам’ятаю жаркий поцілунок,мені дареный тобою, я пам’ятаю ніжних очей утому, і боязкий шепіт… Я пам’ятаю бурхливі обійми… Тебе я пам’ятаю… Чекаю…
Кожен день, кожну годину, кожну хвилину, кожну секунду я думаю про минуле і розумію, що зробила велику помилку втративши тебе тоді…*
З вигляду ніби все класно: посмішка до вух, суцільний позитив…бла-бла-бла… а всередині просто капець, яка біль…
Я дивна дівчина:… я ненавиджу алкоголь,Але напиваюся з подругами… я ненавиджу брехню…але я брешу в ім’я добра… а ще я ненавиджу придурків…так якого хрена я в них ЗАКОХУЮСЯ!!!
І начебто не сумно… І навіть не боляче… Але скажено порожньо… І сльози мимоволі…
З тих, кому вдалося втекти від себе, більшість зловили санітари
Він пішов розбивши моє серце! Я купила клей момент і склеїла його! Тепер воно не розіб’ється, а я йду по осколках чужих сердець!!!
Я не боюся відчувати, я боюсь потонути в почуттях… Я не боюся фізичного болю, я боюся душевного… Я не боюся любити… Я боюся бути не потрібною…
-Боляче кричати, болючіше мовчати. Коли ти одна боляче навіть мріяти…
Театр? Навіщо? Мене він і так оточує. Маскарад людської брехні, байдужості… Гра почуттями і долями. Пафос… Лицемірство… Спектакль…
