як я втомилася… як з ним складно общяться… то я мила,то злий,то образилася,то кокетка – а я хочу бути собою! Просто СОБОЮ!
…- Ти чого? – Я образилася. – На що? – Не скажу. – Та скажи!.. ну, ми ж не діти, скажи на що образилася?.. Та годі!скажи! – Я не пам’ятаю…
тут біль .. пустота.. образа… і якесь таке відчуття.. хочеться втекти від усіх.. не хочеться нічого… просто порожнеча…
Скоро хлопець хлопцеві буде говорити:”Ти че, не баба чи що?! Терпи давай!”… прикро…
Образилася на нього, сердишся, а він перекручує все так, що в підсумку сама починаєш просити в нього прощення. Несправедливо!
-мам,я на нього образилася. -назавжди? -ну немає напевно. -так навіщо витрачати час на образи?
Жіноча логіка: сама придумала, сама образилася, сама пробачила.
блін. довів до сліз. і пише: “чьо мовчиш? образилася?” 🙁
Словом можна образити, а підручником з математики за 5 клас – вбити!
-Хто з’їв ковбасу? -Ніхто її не їв,вона просто образилася і сховалася
Ну, так! Як завжди ти образилася через якийсь дурниці. І як завжди дурість моя…:-(
тільки ти можеш сказати: “все, я образилася!” і піти гордо задерши ніс, знаючи, що я завжди побіжу за тобою, обійму й поцілую…
-Я образилася. – Не вірю. Ти губи не надула.
тут тільки біль, образа, нефільтрована злоба…
Мигаю зірки,вони все бачили..я так хотіла тебе образити..Підриває серце сигнальні вогні..Любов не вбита,а тільки поранена…
Всееее… я на тебе образилася! Ось… ось… буде війна! Я тобі не дам покататися на танку!
Люблю все найкраще: кращі телефони, кращі шмотки, кращі хлопці.. це все є.. тільки от КРАЩИХ ДРУЗІВ немає.. прикро.
Жіноча логіка: Я знаю, що сама винна, але я образилася))
