Тінь посмішки на обличчі… А в душі порожнеча… Очі наповнені смутком і тугою… Я не можу забути того, кого любила…
Душа, осквернена брехнею, недовірою і зрадою, широко відкриває на світ очі, щоб ніколи більше не помилитися…
Самі нестерпні душевні терзання доставляють нам рідні люди!!!
Жага помсти діє на душу більш руйнівними помсти і вбиває подібно смерті.
Кращий статус:
Зламуючи панцир на людській душі, добре подумай, а раптом він загине без цієї захисної оболонки?!
Не треба гадити в мою душу, адже в ній отже від брехні брудно, як у громадському туалеті… А раптом з цього колодязя вам потім захочеться набрати води?!
Боляче втрачати того, кого недавно вважала найулюбленішим і кращим другом, розкривши двері своєї душі навстіж…
Ми зношуємо власні душі, мужньо переносимо всі муки і перешкоди заради відчуття справжньої любові…
Боляче коли зраджують, краще відразу закрити стулки дверей, що ведуть у свій внутрішній таємний світ, інакше там буде наплевано, як у суспільному курилці…
Вхід в мою душу відкрито тільки за запрошеннями.
Пристрасть паралізує душу… і лише любов дає можливість їй літати!!!
Не важливі року, коли душа молода.
Як душа без плоті не зветься людиною, так і тіло без душі.
Душею об стіну. З ноги по почуттів.
Душа — це бог, який знайшов прихисток у тілі людини.
Моя душа — душа дитини… Вразлива, щира, проста… моя душа сміється дзвінко… вона як білий аркуш чиста…
Страх Божий виганяє страх людський.
Життя устроенна так, що завжди треба робити вибір і цим вона важка…
Так прикро… Дуже люблю його, а він… Швидше за все думає, що просто кращі друзі. Йому дуже подобається одна дівчина, так вона відмовила йому… До болю шкода його… Кожен день виливає душу, а я просто мовчу… Жахливо боляче…
