Як жити, коли в тебе нічого немає, навіть спогадів, які турбували б тебе серед ночі?
Не можна пам’ятати, неможливо забути — це мій хрест. (С. Мейер. “Молодик”)
Жінка постійна любові, як ніхто. Перша любов живе в ній до кінця і спогад про першу людину, полюбившем її, тривожить її навіть в обіймах іншого…
Спогади тиснуть. Думки душать. Почуття вбивають…
Сльози палять не від того, що вони солоні, а від того, що наповнені спогадами.
І білим хмарою я полечу весною,І краплинкою дощу стеку я по щоці,Нехай тепер мою любов ніщо не сховає,І спогади нехай в чистих калюжах будуть про тебе. (Я)
Марно згадувати минуле, якщо ці спогади не можуть допомогти в цьому.
А попереду нічого. Лише сірий дим спогадів..
І саме тому перед тим, як заснути, ти довго згадуєш те, що так хочеш забути.
Спогади тиснуть. Думки душать. Почуття вбивають…
Спогади — це чудово, але вони не мають смаку і запаху, їх не можна помацати. І з часом вони неминуче слабшають.
Гуляння пам’ятні тими моментами, які хотілося б забути.
Спогади – це єдиний рай, з якого нас не можуть вигнати.
У такий ненадійний посудину, як текст на папері, можна вкласти тільки ненадійні спогади або ненадійні думки.
*Я заварила собі міцний чай без цукру, щоб забути наші з тобою солодкі спогади…
Людина не може рухатися вперед, якщо душу його роз’їдає біль спогадів. (Маргарет Мітчел)
Спогади свавільні. Якщо ти припиняєш ганятися за ними і повертаєшся до них спиною, вони частенько повертаються самі по собі. (Стівен Кінг)
Ніколи не повертайтеся туди, де ви були щасливі, якщо хочете, щоб все пережите там залишалося живим у вашій пам’яті.
Забути людину заважають саме хороші спогади. Вони рвуть тебе зсередини, змушують повернутися назад. Але зворотного шляху немає.
