Не бути коханим – це всього лише невдача, не кохати – ось нещастя.
Є світлий на землі притулку. Любов і вірність там живуть. Все, що часом лише сниться нам — навіки поселилося там!
Любов зазвичай виглядає культурною надбудовою над статевим інстинктом.(М. Веллер)
Вона любила його тепер зовсім по-іншому — адже він змусив її страждати.(С. Моем)
Не важливо, наскільки сильні почуття в твоєму серці, але якщо не зможеш донести їх іншій людині — все без толку.
Закохані задихаються в двох випадках — коли люблять і коли їх розлюбили.
У любові немає слова здається — любов або “є”, або “ні”.
Бути закоханим – значить бути в сказі при здоровому глузді.
Любов – це коли для тебе перестають існувати всі жінки світу, крім однієї.
Від любові до ненависті – один крок: люблю, коли ми разом, ненавиджу коли нарізно!
Коли чоловік закохається, то він все одно що підошва, яку, коли размочишь у воді, візьми зігни — вона зігнеться.
Любов – це праця і турбота, робота – не на рік, на сто. Спочатку ми любимо за щось, потім – незважаючи ні на що.
Любов-це перемога уяви над інтелектом!
Як не приємна любов, все ж її зовнішні прояви доставляють нам більше радості, ніж вона сама. (Ф. Ларошфуко)
Справжня любов не між тілами, а між душами.
Одного разу я зустрів на вулиці закоханого жебрака. На ньому була стара капелюх, пальто потерлось на ліктях, черевики його протекли, а в душі сяяли зірки.
Любов’ю називають такий стан, коли щастя іншої особи стає для тебе важливіше твого власного.
Нехай краще вона плаче від того, що я її чоловік, ніж мені померти від того, що вона не моя дружина.
Людям завжди здається, що їх люблять через те, що вони такі гарні. І рідко хто здогадується, що любимо з-за того, що хороший той чоловік, який любить. (Л. Н. Толстой)