Море – це вічний рух і любов, вічне життя. – Ж. Верн
Коли йти з корабля щура, якщо вона капітан? – В. Шендерович
З морем не можна криводушничать… До нього не подольстишься… Це все на березі навчаються цим капостям, а в океані треба мати сміливу душу і чисту совість – К. Станюкович
Погляньте-но на океан, хіба це не жива істота? Іноді гнівне, часом ніжне! – Ж. Верн
Люблю трансатлантичні суду. Це розкішні лікарні для здорових людей. – Сальвадор Далі
Море – це вічний рух і любов, вічне життя – Ж. Верн
Сварки на судні – жахлива річ, батечку, і з ними не плавання, а, можна сказати, одна гидота… На березі ви посварилися і розійшлися, а адже в море піти нікуди… завжди на очах один в одного… Пам’ятайте це і стримуйте себе, якщо у вас гарячий характер… Морякам необхідно жити дружною сім’єю – К. Станюкович
Флюгер був прибитий намертво, і вітер приречено дув у зазначеному напрямку – Шендерович
Мандрувати по морю необхідно; жити не так вже необхідно. – Помпей Великий
Літо… сонце… море… пляж… діти… сумки… чоловік… багаж… номер… ліжко… душ… галас… був відпустка — фіг зрозумієш…
Море не підвладне деспотам. На поверхні морів вони можуть чинити беззаконня, вести війни, вбивати собі подібних. Але на глибині тридцяти футів під водою вони безсилі, тут їх могутність кінчається! – Ж. Верн
Море – воно чисте… – А. Перес-Реверте
Хто б міг подумати, що не мине й якоїсь сотні років, як фантастикою виявляться не підводні кораблі, створені для знищення “собі подібних”, що фантастичними стануть слова про мирне море і про відсутність загрози знищення його мешканців – Ж. Верн
Морською хворобою хворіють ті, хто не звик втрачати під ногами ґрунт. – Леонід С. Сухоруков
