Я буду чекати тебе, тільки б знати, що тобі це треба…
Я не плачу..тільки серцю боляче,дуже важко цю біль вгамувати,тому що нічого не зрозумів той,який повинен був зрозуміти!!!
Вона годинами може так сидіти: слухати одну й ту ж пісню, витирати сльози долонею і переконувати себе в тому, що їй все-одно…
Кому це потрібно “Я не хотів тебе образити”, коли сидиш і думаєш, скільки таблеток потрібно випити, щоб не відкачали…
Поставиты точку не важче. Важче дививитись, як людина, якій ти менше болю бажав, весь час домальовує до цієї точки ще дві …
під щасливою маскою – суєта, за ласкавою усмішкою – порожнеча, приховуєш тихо-тихо серця біль, щоб не насипав хто на рану сіль…
Холодна підлога… Пачка сигарет… Остекленевший погляд… І в голові лише одне питання: “Чому все так? Так дивно і складно?
Як часто помічаю я і в цьому зізнаюся не вільно – мої вчорашні друзі сьогодні роблять мені боляче…
[Пішла спати і фіг встану! Плюшевий, за мною!]
Іноді ми зовсім не втікаємо від людини, що робить нам боляче, а намагаємося бути якомога ближче до неї …
Боляче – не страшно, страшно – коли вже не боляче…
Ти навіть не знаєш, як їй боляче.Не хочеш чути .ти з нею граєш а вона цим дише
Як же важко коли друзі їдуть в інше місто 🙁
Самотність-це коду ти оточений чудовими людьми, які люблять тебе і розуміють, але у кожного з них є хто-то ближче, ніж ти…
Час проходить, почуття залишаються, час проходить, але біль не лікує, лише сльози на обличчі висихають, але про нього все згадується, і серце все стукає так швидко, і все рівно не дихається…
Іноді хочеться стати дитиною… тому що тільки зараз розумію, що розбиті коліна заживають швидше, ніж розбите серце…і сум не хоче йти зі статусу Вконтакте.
