Російська сила і міць у крилатого слова. Так від душі заведе в історію, що тисячоліттями будуть пам’ятати нащадки.
Високі істини треба оберігати невпинно і обережно їх використовувати. Інакше істини перетворяться в відхожі місця загального користування, яким довіряють слабо, і то по-маленькому, або по нужді. – Микола Васильович Гоголь
Цінність російської мови в дорогоцінних словах, в яких звук – сувенір; фрази смачні, зернисті і великі, наче яшма або бурштин іскристий. Інші назви дорогоцінніше самої речі непоказною.
Украдена слава марна, навіть шкідлива для злодія. Перед заслуженою славою тремтять і поклоняються.
Горе забирає час. Пристрасть зобов’язана вижити в нерівній з ним дуелі.
Гоголь: Не придумали ще розумних книг, де мудрість вивчають за людським стражданням і гіркій біді.
Жінка не назве суперницю красунею, їй легше диявола в зад цмокнути.
Легкість фраз поета, невимушеність і височина художника даються їм потім, стражданнями і неймовірними зусиллями, що і називається талантом.
Вовки завжди крайніми залишаються всіх лосів заповідника на сірих намагаються списати.
Театр — це така кафедра, з якої можна багато сказати світу.
Звідси хоч три роки скачи, ні до якої держави не доскачешь.
Молодість щаслива тим, що в неї є майбутнє.
Терпи, козак, — отаманом будеш.
Так на Русі є такі прізвиська, що тільки плюнеш та перекрестишься, коли почуєш.
Якого горя не забирає час?
Неможливо зрозуміти людей, які зустрівши щастя в паніці тікають геть.
Звертатися зі словами треба чесно.
Без хороших батьків немає хорошого виховання, незважаючи на всі школи.
Вимовлене влучно, все одно що написане, не вырубливается сокирою.
Навряд чи є вища з насолод, як насолода творити.
