— Я бажаю… зізнатися.
— Ти бажаєш зізнатися?
— Я врятував вас. Я врятував це місто і ваші нікчемні життя. Потрібно було дозволити Станнісу убити вас всіх.
— Тіріон! Ти бажаєш зізнатися?
— Так, батьку. Я винен. Винен. Ти ж це хотів почути?
— Ти зізнаєшся, що отруїв короля?
— Ні, в цьому я не винен. На мені є більш жахлива вина. Я винен в тому, що я карлик.
— Тебе судять не за те, що ти карлик.
— О, навпаки. Мене судять за це все моє життя.
— Тобі нема чого сказати на свій захист?
— Тільки одне, я цього не робив. Я не вбивав Джоффрі, але мені шкода, що я цього не зробив. Бачити, як вмирає ваш злісний бастард, мені було приємніше, ніж ласки тисячі брехливих повій. Шкода, що я не те чудовисько, яким ви мене вважаєте. Шкода, що у мене немає отрути для всіх вас. Я б з радістю віддав життя, щоб подивитися, як ви корчитесь.
— Відведіть укладеного в камеру.
— Я не збираюся вмирати за вбивство Джоффрі. Я знаю, що тут правосуддя мені не дочекатися, так що нехай боги вирішують мою долю. Я вимагаю суду поєдинком!
— Вона тебе любила.
— Вона так сказала?
— Ні. Вона тільки й говорила про те, як тебе знищить. Ось як я здогадався.
© Джон Сноу, Тормунд
Людина без друзів — людина без влади.
— Я завжди ненавидів дзвін. Він завжди означає біду: смерть короля, облогу міста…
— Весілля…
— Саме так!
© Тіріон Ланністер, Лорд Варіс
Не турбуйся про свою смерть, турбуйся про своє життя. Розпоряджайся своїм життям стільки, скільки вона триватиме.
© Петіро Бэйлиш
Тост. За славних нащадків будинку Ланністеров: карлика, каліку і матір божевільного.
© Тіріон Ланністер
З вином в шлунку і життя красивішим.
© Тіріон Ланністер
— Чутки про твою смерть були безпідставні.
— Пробач, що розчарував.
© Тіріон Ланністер, Тайвін Ланнисер
