Осінь… В ній завжди є щось від вічності, простий і незрозумілою.
Я люблю ранню осінь. У цей час здається: все ще буде добре.
Це було незабутнє літо… сама сумна осінь… сподіваюся це буде найщасливіша зима..
Осінь. Вона робить зустрічі коротшими, обличчя сумнішими, самотність помітнішою. Але вона робить слова тепліше, поцілунки міцніше, а любов… любов не залежить від пори року
На вулиці сиро, небо плаче, сонце не гріє: все таке чорно-біле…Цікаво чому?Може, тому, що осінь?..Ні, просто ТЕБЕ ПОРУЧ немає..
І знову осінь…перше вересня… завтра перший день навчання…почнеться нове життя, життя в новій школі…
Неважливо куди, аби лиш вирватися. О, ця жалюгідна потреба людини в крупинці тепла…
я люблю осінь..і дощ..і сльота…це все таке справжнє і сумне без фальші сонячних променів…ви напевно не зрозумієте..ну і нехай…
Небувала осінь побудувала купол високий, був наказ хмар цей купол собою не темнити
Восени, разом з опалим листям, ми неодмінно когось втрачаємо..
Восени якось особливо відчувається самотність..
осінь у венах, весна в серці, зима в душі, літо в очах
осінь…соплі, температура…кашель…бля найкращий час закохатися…може колдрекс допоможе???
Яка класна все-таки весна… – Ти чо? У всіх осінь. – Мені плювати че… Весна, кажу, класна
Статуси про відпустку
Старенька осінь, хрумтять листя під ногами, нагадуючи про те, що було між нами
а от я полюбила осінь…є над чим замислитися..
Осінь – пора року, коли люди повинні зігрівати один одного… своїми словами, своїми почуттями, своїми губами… і тоді ніякі холоди не страшні…
Дитинство наше давно минуло. Минулого життя буквар прочло. Літо, осінь, зима… і нема весни… Але зберігають тієї весни тепло… НАШІ ДИТЯЧІ СНИ…
