Тривале небо і чайна ложка любові.Осінь.
Хвора осінь 2011 року…ні тебе, ні губ твоїх, ні слів, ні смайла на екрані, шкода, але так буває…
Ми йшли по вулиці і слідом за нами гасли ліхтарі, занурюючи місто в холодну тугу…І ця туга назавжди в моєму серці
1 вересня – час зміна аватарок, всі видаляють море і кавуни, і ставлять там де всі девченки в бантиках, в гольфах, а хлопці в строгих костюмах.
[Тільки осінь,а вже так хочеться літа..ех]
Всі, хто любить хандрити, мріяти про нездійсненне, сумувати, плакати, рвати на собі вени напевно ради. Прийшла пора меланхоліків – дощова, дурна осінь
Осінь — час песимістів і меланхоліків, час тих, хто любить сумувати й мріяти, склавши руки. Місяці мертвої пустелі лісів із залишками життя.
Яка класна все-таки весна… – Ти чо? У всіх осінь. – Мені плювати че… Весна, кажу, класна
Восени, разом з опалим листям, ми неодмінно когось втрачаємо…
Старенька осінь, хрумтять листя під ногами, нагадуючи про те, що було між нами
Осінь схоже без настала, величезною ступнею сліпого годзилы…
Осінь депресивно засинає листям місто,Роз’їдаючи вологим настроєм фарби.
Тільки осінь, а вже так хочеться літа..ех]
Осінь…Ти така гарна, але така самотня…Так, у нас дуже багато спільного. Занадто.
Осінь настала, немає вже кущів і дивиться сумно *опа з кущів)
Осінь — це пора, коли самотні люди зігрівають замерзлі серця димом сигарет
Це було незабутнє літо… сама сумна осінь… сподіваюся це буде найщасливіша зима..
Літо, чомусь може прийти із запізненням, а от осінь, завжди така пунктуальна…
Вчора ми мріяли про кондиціонері, а сьогодні вже хочеться обійняти батарею.
Марафон опалого листя…сезон дощів…коктейль з диму і думок!
