Когось зігрівають думки один про одного , але це не про нас..
думки: (він дзвонить!! він дзвонить!! ааа!! ура!! нарешті я зможу сказати що все ще люблю, що хочу його бачити!!) а беручи трубку говоримо грубим голосом – що хотів?
Статуси пофігістичне
Треба жити на повну котушку… як ніби кожна секунда остання… а я зараз лише з однією думкою… лише б ця секунда була останньою….
ніхто не запам’ятає тебе за твої думки
Якщо б все було по іншому в голову все одно прийшла б думка:” А якщо б все було б по іншому…”.
Нерви, сигарети, запальничка,Прикурити і зійти з розуму від думок…
“…У вухах навушники, улюблений трек по колу, в душі порожнеча, а в думках знову ти…”
При думки про тебе навіть серце вистрибує з грудей, ні не від радості, а від болю.
Вона спілкується, тільки перебуваючи в хорошому настрої, і уникає спілкування у важкі моменти. Їй потрібно ретельно у всьому розібратися, і тільки тоді вона зможе висловити свої думки.
Вона дивна дівчинка і пахне наче нічим. Немає у неї хлопчика, та власне і навіщо? Вона ходить одна по алеї, спалюючи всі думки – слова, вона чекає, поки потепліє, і в серці настане весна…
виелись пару раз. тут заявка в друзі, 1а думка “з чого б це!?” а далі кругообіг думок з приводу того, як ми виглядаємо разом, поєднання імен і тд)))
колись давно,класі в третьому,ви сиділи за однією партою,і він проводжав тебе до дому щовечора.. тоді ти навіть не мислила про те, що він коли-небудь зможе тебе вдарити.. пройшли роки.. удар.. ти падаєш на підлогу.. чуєш на свою адресу лише образи.. вытераешь кров долонькою і думаєш:”давай, підіймайся.. поплачешь будинку..” і здається, що він ще одумається і знову буде твоїм другом(
Думки розкидані в купу.Очі сумні, але живі.Усім посміхаюсь, хоча я замахалась.Настрій тухле.Ніхто не знає,що у мене там всередині, так напевно легше.
