Коли ти мене обняв я зрозуміла,що я стою за кам’яною стіною,коли ти мене поцілував я зрозуміла,що таке ніжність,коли ти поїхав я зрозуміла що таке біль,коли ми на відстані я зрозуміла,що наші почуття сильні!а найголовніше я зрозуміла,що все це називається ЛЮБОВ!
Що б мені не говорили, що б мені не накручували, як би не намагалися, я вірю тільки тобі і твоїм почуттям! Адже ти сказав що будеш чекати, а значить це правда!
Ти знаєш чому так боляче?А знаєш чому ридаю? Люблю тебе і вмираю. . . Навіщо закрила двері різко? Навіщо вбила почуття наші? Напевно буде все інакше. Якщо забуду, що ти значиш. Якщо забуду що любила. Що роки даремно свої вбила. Що між нами відстань І рік перешкод і хотіння, Але все рівно тебе дочекаюся Адже все ж пам’ятаю і тримаюся.
ммм… як же приємно розуміти, що хто то далеко-далеко сидить думає про тебе, любить тебе… так приємно це розуміти
Пам’ятаю перший поцілунок, пам’ятаю перше обійми, пам’ятаю перший погляд, пам’ятаю першу посмішку, все я пам’ятаю, по всьому сумую я, по всьому сумую і люблю тебе!
Не можу хочу поцілувати… ну хоча б просто обійняти… навіть не обійняти це занадто багато… хоча б просто побачити… мені і це буде достатньо… Але ти так далеко зараз…
Сумую, люблю, чекаю, сумую, вірю, знаю!
Чим далі від очей, тим ближче до серця…
і ось ти одна… стоїш біля вікна… і дивишся вперед… як сонце встає… а він десь там… він так далеко… і так самотньо… тобі без нього…
Любов – це коли ти готовий віддати їй все, Просто заради того, щоб зробити їй приємне, Просто для того, щоб вона посміхнулася. Коли ти можеш простити їй все без оглядки. . . Коли тобі з нею не нудно, навіть просто посидіти поруч і помовчати. . . Коли ти розумієш її настрій з погляду, Коли ти просто відчуваєш її навіть на відстань. . .
