Мій брат-бабій, завжди змінював дівчатам, і ось у нього чергова, вони вже зустрічаються 2 місяці, він не зрадив їй, я рада за нього, вчора він її кинув, і йому було так погано, адже він зрозумів, що не може без неї. Я щаслива, вони знову разом.
– ви брати? – ні, близнюки. а що, близнюки, не брати? – не завжди. ми, наприклад, сестри…
Стою з дрібним братом біля каси в супермаркеті з прокладками, він мені: “Це щоб не сикаться ночами, так? Може і мені купиш? А то лінь вставати вночі.” Вся чергу ржала.
Обожнюю свого старшого братика, хоч і бачимося дуже рідко. Але я розумію, що все життя могла б провести тримаючи його за руку.
Миготять дати – відчуваю себе нормально, зі мною брати, за нами правда…
Послухала пісню про брата і знову розплакалася… А тепер ось пишу сюди, тому що не можу сказати тобі, як сильно я тебе люблю… Тебе ж вже цілих півтора року немає з нами… А я все одно плачу і все одно люблю…
Сиджу я за компом, до мене підходить батько й каже пошепки: “Че ти розкидати свої речі?” І простягає презерватив. Я: “Це не мій!” Після цього підходить до мене молодший брат: “Ти тут презик випадково не знаходив”? (Братові 12 років, я в шоці).
