Твої уроки виявилися цінними і не смертельні рани душевні… Дякую, що тепер я байдужа, ти чесно вчинив, але легкодухо… Тепер не кішечка, а гадина і стерва і ти страждати від цього честь поимеешь перший!!!
В мені ще живе надія, що все повернеться, як і раніше… ми один без одного не зуміємо…любов’ю ми з тобою вболіваємо…
Терпіти не можу сусідів. Вони дратують мене, постійно ляскаючи дверима в під’їзді, адже я щоразу сподіваюся, що це ти повертаєшся…
Буває так, що серце розривається миттєво, після всього кількох слів, сказаних тим, кого любиш, і надія на спільне майбутнє валиться як картковий будиночок…
Кращий статус:
Надія не вмирає сама по собі, її ніби безжально втоптують чобітьми в асфальт, кидаючи в обличчя гірку правду…
Мене не глючить, що зараз пролунає телефонний дзвінок від тебе… це просто привиди моєї надії на це…
Він запаморочив мені голову… подарував надію своєю посмішкою… в мені поступово народжувалася впевненість, що він буде зі мною, а виявилося у нього вже є кохана і він з нею щасливий…
Самотність – гірка штука, а любов – це стерво і сука. Якщо брехливі слова про кохання – нікому їх не кажи!!! І надію дарувати не треба, якщо холодний навіть поглядом!
Жив чоловік,і коли настав час помирати,вся його життя постала перед ним ланцюжком слідів на піску.Придивившись, він побачив,що майже скрізь його слідах йшли паралельно ще одні.”Господи,я знаю,це ти вів мене!” – сказав чоловік, – “Але чому там,де я вже втрачав надію тільки одні сліди? Чому ти кидав мене в ці важкі моменти?” “Я не кидав тебе”, – відповів голос,-“Я ніс тебе на руках”.
Чому горять мости? Невже всі слова порожні? Чому надії немає, і у вогні улюбленому гасне світло? Чому горять мости? Невже наш вогонь охолов? Чому відповідь исщяг? Захворіла тендітна душа.
