сЦуко… як прикро коли наченаеш спілкуватися з хлопцем вродь норм, а потім пруть такі натяки що аж тошно…
Чуєш? Це стукіт серця, яке все ще чекає… Ні, ти не чуєш, бо давно не слухаєш зовсім..
Вже темно. Сиджу на стільці. Гарячий чай. Плед. Здавалося б тепло. Але немає. Немає тебе.
Кричи як дура, ридай в подушку, і будь коханою його іграшкою… Розбий посуд, влаштуй скандали… А,то і правда,все просто стало… Кидай предмети, остри словами… Адже все мізерно,що між вами…
Так прикро, що нічого не зміниш. Не виправиш… Він сказав: “Вчишся на своїх помилках”. Ця помилка зіпсувала мені життя… Я ніколи не думала що з якогось недоумка, якому я повірила, а не коханій, обрушитися все моє щастя…
Образа? Не а… швидше всього байдужість. Я так довго забувала… І ось що з цього вийшло…Ти сам цього хотів…
Немає нічого більш живучого,ніж безнадійна любов.Взаємна любов може набриднути.Любов пристрасна перейти в дружбу або ненависть.Але любов нерозділена ніколи не покине серце,так міцно її цементує образа.
А я недавно лягла на свого улюбленого спиною, а він як закричить: -Ай яйце, яйце встань! Я йому й кажу: -Любий, це що, нове заклинання? Ніби трохи образився… Знаю що дурна, правда?
Статуси про коханого чоловіка
Так, я розумію… Розумію, що тобі набагато простіше, без витрати грошей на квіти та добірки слів, без красивих залицянь і поцілунків просто піти пити пиво з друзями… Простіше…
Так хочеться відчути твоє тепло і твій аромат, але тебе немає поруч.. Мене рятує тільки великий червоний плед і кухоль гарячого чорної кави без цукру, наповнює ніжним ароматом порожню кімнату.
Вітер жене злі хмари, пелюстки, зриваючи троянди, я так тебе люблю, ти люби мене так сильно, я прошу, не треба плакати, мені самому прикро, сльози перестаньте капати по щоках моєї коханої…
