Ми занадто далеко один від одного. Ніхто з нас не знає, що буде завтра…
Звичайно, може це буде смішно звучати… але, здається, я люблю хлопчика, який живе далеко за межами Росії… і цим влітку я поїду до нього… я не знала, що любов настільки сильна…
Як же складно любити коли він так далеко, я хочу його обняти, поцілувати… але не можу, я навіть не знаю мій він або вже немає!
ТаК приємно прокидатися з нИм в один час… і відчувати його навіть нА відстані…
Від перезбудження піднімається далеко не температура!
Любов на відстані – Не моє покликання.
Начебто він далеко і зовсім не думає про тебе, а ти прокидаєшся з думкою про нього і засинаєш з нею!!! Може це і є любов??
ну і що… ти далеко, а мої губи зберігають твій поцілунок…
самотня і вільна… ти не їдеш і не пишеш, вмираю ти не чуєш… вдих і видих, пульс не чути… відстані ненавиджу!
зараз варила пельмені, кидала пельмені в каструлю з відстані приблизно в метр… все вікно забризкане водою, зате руку не обпекла гарячою водою)))
Мене дратують ті люди, які цілком і повністю вірять думку свого друга, про інших людей, до того ж, якщо той не так далеко пішов від розвитку наших предків, які лазять по деревах і їдять банани…!
Коли сидиш в інтернеті і спілкуєшся з дорогою тобі людиною на далекій відстані розумієш, що ви не так вже й далекі… всього то за ту сторонуэкрана…*
-Ань, що мені робити…??? -Гуляй, розважайся, зустрічайся з іншими хлопчиками, уяви, що він поїхав дуже далеко, де немає зв’язку і телефону, але ти знаєш, що в тебе десь є такий чудовий друг)))
Закохалася в тебе я з першого погляду, Хоча не живеш ти тут зі мною поруч… Ти далеко, на відстань, Ну, якщо чесно снишся мені постійно.
Відстань – це лише витвір швидкості, на час…
