Сьогодні минув РІК з тієї пори, як ми зустрічаємося. І я хочу подякувати тобі за те, що ти у мене є, що ти робиш кожен мій день краще!
знаєш, краще подихати від відсутності тебе, ніж від болю, завданої твоїм цілодобовим байдужістю
Життя надто коротке, щоб витрачати його на дієти, жадібних чоловіків і поганий настрій.
Тһе end. Я втомилася. Выключаюсь. Я буду намагатися почати своє життя заново… Тільки в цьому житті не буде тебе.
Я на краю стою. Я нічого не значу. Остання сльоза. Я більше не заплачу. Останній погляд. Дивлюся, але нічого не бачу. Я пам’ятаю лише одне, як шепочеш “ненавиджу”
хто истино любить,той не ревнує. А головна сущьность любові – довіра. у мовчанні є своє красномовство,яке доходить до серця краще ніж будь-які слова. Ліміт закоханості вичерпаний. Як і раніше люблю і ти повинна це розуміти.Я буду поруч, якщо потрібно-тільки дай знати.І якщо зірки покажуть шлях,тоді я буду знати як тебе повернути…в житті моєму тільки ти одна…ти одна…ти одна… А вчора я засинала на твоєму плечі…я вже забула це відчуття…цю переповнює тебе ніжність…я вже думала,що стала зовсім черствою…ан немає… Котяться по щоках сльози, я знаю, що вже пізно, все повернути з тобою бути і один одного любити, просто жити тобою і твоїм диханням, малюючи твій портрет у себе в підсвідомості…
Сумні статуси про кохання
А душа полетіла в прірву… Наздоганяє мрію, мабуть..
Знову помилка…нічого, перегружу життя і створю нового користувача!
Знову вечір,знову телефон мочить,знову смуток переходить в серйозний моноліт.Але віра у краще мене не покидає,а там,як далі складеться-тільки Бог знає…
Але чому все так несправедливо? – Ти про що? – Я люблю його, а він іншу… – Це життя, звикай…
Не вірю в “Ніколи тебе не відпущу”, “Я полюбив тебе на все життя”, “Нікому тебе не віддам” і бла бла бла… І відпустить, і кине, і віддасть…
