Наш світ – алея молода троянд,
Хор солов’їв, прозорий рой бабок.
А восени? Безмовність і зірки,
І морок твоїх розпущеного волосся…
Хто урод, хто красень – не відає пристрасть,
В пекло згоден божевільний закоханий потрапити.
Байдуже закоханим, у що одягатися,
Що на землю стелити, що під голову класти.
Скинь тягар користі, марнославства гніт,
Злом обплутаний, вырвись їх цих тенет.
Пий вино і розчісуй локони милою:
День пройде непомітно – і життя промайне.
Моя порада: будь хмільним і закоханим завжди,
Бути сановним і важливим – не варто праці.
Не потрібні Господу Богу всемогутньому
Ні вуса твої, друже, ні моя борода!
В сад я в гіркоті вийшов і ранку не радий,
Розе співав соловей на таємничий лад:
“Покажись з бутона, радуйся ранку,
Скільки дивовижних квітів подарував цей сад!”
Любов – фатальна біда, лихо – з волі аллаха.
Що ж ви порицаете те, що завжди – з волі аллаха.
Виникла і зла і добра череда – з волі аллаха.
За що ж нам громи та полум’я Суду – по волі аллаха?
Скоріше прийди, виконана чар,
Розвій печаль, вдихни серцевий жар!
Налий глечик вина, поки в глечики
Наш прах ще не перетворив гончар.
Ти, кого я обрав всіх миліше для мене.
Серце палкого жар, світло очей для мене.
В житті є хоч що-небудь життя дорожче?
Ти і життя дорожче моєї для мене.
Цитати Ніцше про кохання
Закидів не боюся, не спорожнів кишеню,
Але все ж геть вино і у бік склянку.
Я пив вино завжди – шукав втіхи серця,
Навіщо мені пити тепер, коли тобою п’яний!
Лише твоєму обличчю сумне серце раде.
Крім обличчя твого – мені нічого не треба.
Образ свій бачу в тобі я, дивлячись в твої очі,
Бачу в самому собі тебе я, моя відрада.
Вранці прокидається моя троянда,
На вітрі розпускається троянда моя.
О, жорстоке небо! Ледве розпустилася –
Як вже осипається троянда моя.
