Вчора по вулиці мені весь час зустрічалися мужики з букетами, точно нас очікує пік листопадової народжуваності.
Я мінлива, весь час шукаю пригод, і абсолютно не має значення, що зараз травень. Нехай на дворі дощовий листопад – це не привід засмучуватися!
Листопад сльозами по склу… І немає сумнівів: винна я сама… Нехай ти не пам’ятаєш про мене, я очікуванням повна… Прости мене, моя вина, розбилося все, і я одна!
Листопадовим днем знову я закохана… Кличу до Господа: нехай я не помилюся! Предмет моєї любові так чудовий!
Листопад ще спочатку не виправдав моїх сподівань.
Сьогоднішнім днем завершився жовтень, а завтра нас чекають нові події, які принесе з собою листопад.
У листопаді починається чергова безцінна глава з твору «моя жизнь». Діти вже виросли, багато зроблено, але попереду ще чимало звершень.
Листопадовий день постукує по склу дождинками, мабуть, бажає розповісти нам якусь історію. Цікаво, яка вона буде?
Як-то в один прекрасний осінній ранок, я відчула себе щасливою, і цьому не завадив навіть холодний злива. На жаль, щастя було швидкоплинно…
Листопад… на батареях з’являються перші шкарпетки….
Прощай, жовтень. Не нудьгуй. Я заварю собі зелений чай. Завтра вже листопад. А значить нове життя.
Листопад, не встигнувши початися, вже мене розчарував…
Брр.. як холодно.. зима підкралася непомітно! в листопаді місяці…
Літо, чомусь може прийти із запізненням, а от осінь, завжди така пунктуальна….
Листопад, а я не відчуваю осені. Десь всередині серце ще пам’ятає літо, але зараз, у спину дихає зима. Я відчуваю її холодне присутність, такий загрозливий холод і тишу. Вона, поки ще глядач-критик, але це тільки маска, поки, набираючись сил, вона змусить всіх грати за своїми правилами…
