У кого було так: почала зустрічатися з хлопцем… думаєш… все… це моя друга половина… і через тиждень розумієш що він не той за кого себе видавав?!…= (Прикро… прикро… ну ладно…
Давай, хлопчику! Роби гордий вигляд і не вітайся зі мною, розповідай своїм друзякам, яка я і що не ціную тебе такого гарного! Що ж ти після нашої сварки пропадав десь, тебе шукала твоя мама, а причиною депресії тоді була я. )
Не ображайте, навіть зопалу, улюблених, Їх є кому образити крім Вас. Не катуйте їх в молчаньях довгих. Пробачте всі їм десять тисяч разів (з)
Образа? Неа… швидше всього байдужість. Я так довго забувала… І ось що з цього вийшло…Ти сам цього хотів…
Якби була можливість, стерти тебе з моєї пам’яті, всього тебе, цілком, всю ту біль, що ти заподіяв, я б цього не зробила. Навіть біль, завданий тобою, я люблю, адже це частина тебе. Частина мене…
Скільки можна носитися з offline в online і навпаки? Тут я, тут! Ну куди ж я подінуся? А яка нафіг різниця? Все одно не пишеш, я теж не напишу, хахах!
Дорогі дівчата, я думаю ви мене зрозумієте… Коли любиш хлопця тобі хочеться більше часу проводити з ним, гуляти з ним, розмовляти, общатся… а він просто йде… прикро…
Ну звинувачувати хлопця у тому, що він пес безглуздо…не в образу)
А ти не почуєш серці стук, ти десь далеко… А я одна…
У цих стосунків закінчився термін придатності.
