Ні, дякую, мене і так пре. Наяву. Без всякого компоту.
Дочка ваша Варя гарна. Як працює лівою знизу..!
Заїло твою музику.
Нещодавно я бачив надсекретні карти генштабу – на них немає Америки!
Ах, панове, я така пустуха!
Якою ви щира людина. Як пожежник.
Від вас нічого не приховаєш. На ви і генерал.
Мені б помитися. А то від мене котиками пахне.
Пам’ятаю, пам’ятаю як жопку твою обосранную в питні фонтанчики в Баден-Бадені мив..
-Пам’ятаю, пам’ятаю, пам’ятаю як твою жопку обосранную мив в Баден Бадені на криниці.
-Та не був я ніколи в Баден Бадені.
-Я де був?
-В Ніцці.
-Пам’ятаю, пам’ятаю як в Ніцці тобі жопку обосранную мив на криниці.
-Та з чого це ви взяли, що я безперервно какался?
— Зверніть увагу, Гаврило Ардалионович, про що думають сучасні діти.
— А що таке? Про те ж і думають. Сіськи-піськи.
— Так, ви праві, але ви подивіться, який динамічної любов’ю до життя наповнене кожне слово — Хочу бабу товстіший. Коля М.
— Пам’ятаєш, ти у мене на кремацію мами грошей займав? А мама жива! От я й прийшов тебе привітати і грошики свої повернути. Давай-но мої грошики!
— Які гроші, Ганя? Навіщо тобі гроші?
— Мама, ти ж знаєш, я не п’ю! Я зав’язав! Це все брехня. Дика, наиковарнейшая брехня! Він же паплюжив мене в очах громадськості!
— Ах ти, мерзотнику, маму в труну запроторив?
