мені хочеться його потрясти за плечі і сказати: «Чорт візьми, давай ти просто обнімеш мене зараз і ми будемо з тобою все життя найщасливішими!» але ні, я мовчу. як годиться.
і якщо ненароком перетнемося раптом – буде катастрофа.точно тобі кажу.
Розум каже:”Марно, не потрібно, забудь і відпусти…” А серце: “Терпи, сподівайся, люби і бережи…”.
Відбитки наших пальців на життях, яких ми торкаємося, не тьмяніють…
я не хочу нагадувати тобі про себе…я хочу,щоб ти про мене пам’ятав.а це різні речі
Тижнями переконуєш себе, що плювати. А потім він пише: “я зараз побіг, пізніше тобі напишу, чекай”. І ти чекаєш!
Вона вела себе так, наче була впевнена, що в пеклі стоять не казани зі смолою, а джакузі
Прости мені 40 пропущених у твоєму мобільному.
Є тільки дві людини, гідні порівняння з тобою: ти вчора і завтра!
Я можу відкрити свою сторінку і всі альбоми ти подивишся і подумаєш, що в мене все добре, але прочитай хоча б по моїм очам на фото що мені тебе не вистачає…
Найскладніше, коли обидва знають про почуття, але обидва бояться один одного в цьому зізнатися. 🙁
Дуже легко жити без любові, коли не знаєш, що це таке і вже не можливо, коли дізнався
Найчастіше мене розчаровують саме ті люди, в яких я потребувала.
Він їсть – ти готуєш. Він носить – ти переш. Він розкидає – ти прибираєш. І що б ти без нього робила?
Колишній кращий друг уже ніколи не може стати просто хорошим знайомим
я б хотіла по тобі нудьгувати і знати, що тобі це потрібно
Неважливо, хто тепер тримає мене за руку. Неважливо, хто намагається бути моїм. Неважливо, хто поруч, розумієш? Важливо, хто всередині мене, в моєму серці.
І ти кидаєш йому у відповідь:”Боляче потрібен!!”…а насправді і боляче і потрібен…
