Я ридала, я благала не йти, я сказала, що люблю його… а він просто пішов, відсунувши мене плечем і не обернувшись.
Іноді, розлучитися – значить, вчинити правильно
Людям хочеться іноді розлучитися, щоб мати можливість сумувати, чекати і радіти поверненню.
Ти зрозумієш, що вона ангел, тільки тоді, коли вона повернеться до тебе спиною…
Чому пам’ять не намальований простим олівцем? Тоді б можна було стерти розставання і намалювати заново нашу зустріч
Думала, що любила, а виявилося – любила думати…
Якщо ви остаточно розійшлися з коханою людиною – не треба жити спогадами про нього. Це все одно, що пам’ятати і чекати своє дитинство. Майже також безглуздо…
Розставання — велика штука. Здається, що воно завжди дає більше, ніж забирає.
Розставання не викликає у них [людей] почуття гордості за добре виконану роботу, ні хвилюючого передчуття наступної зустрічі – одну похмуру, виснажливу невпевненість. По правді кажучи, ніяке кохання не породжує у людини пристрастей, порівнянних з пристрастями розлуки.
Одного разу ти прокинешся і зрозумієш, як я тобі дорога… Але коли цей день прийде, я буде прокидатися з тим, хто це вже зрозумів…
«Давай залишимося друзями» — цими словами мільйони людей у світі намагаються закінчити відносини, хоча саме з них і треба ПОЧИНАТИ.
Якщо ти любиш когось- відпусти. Якщо він твій— воно повернеться.
Коли все закінчується, біль розставання пропорційна красі пережитої лю6ви. Витримати цю біль важко, бо людину відразу ж починають мучити спогади.
Епоха подібна жінці, з якою живеш: щоб оцінити її по достоїнству, потрібно розлучитися з нею навіки.
Вони розлучилися… начебто нічого не змінилося, але тільки ведмедика, подаровану їм, вона стала міцніше притискав до грудей у сні…
