Це кінець! – Це кінець першої серії, студент! Першої серії! Паніковський, Остап.
В дитинстві таких, як Ви, я вбивав на місці. З рогатки
Вставайте, граф, вас кличуть з підземелля. Остап.
На вашій могилі не буде сидіти прекрасна вдова з перськими очима, і заплакані діти не будуть кричати: “Папа! Тато, чи чуєш ти нас?!” Остап.
Ви мислитель? Як ваше прізвище, мислитель? Жан-Жак Руссо? Марк Аврелій? Спіноза? Остап.
Чим менше місто, тим довше привітальні промови. Остап Бендер
Вдаримо автопробігом по бездоріжжю, нехлюйству і бюрократизму! Остап.
Засідання триває, панове присяжні засідателі!
Ви, може, хочете мене зарізати, розрубати тіло на частини, відправити малою швидкістю в різні міста, а голову заквасити в бочку з капустою?! Так я проти. Остап.
Паніковський вас всіх продасть, купить і знову продасть
Ближче до тіла, як говорив Мопассан! Остап.
Не робіть з їжі культу!
Ви відбулися не від мавпи, як всі інші громадяни, ви відбулися від корови: туго міркуєте. Остап.
Майте на увазі, шановний Шура, дарма я вас плекати не має наміру. За кожний вітамін, який я вам згодую, я вимагатиму від вас безліч дрібних послуг. Остап Бендер
Ви бачили? Та-ак! Ви бачили? Всі бачили! І ви теж всі бачили! І ви всі бачили, ви всі свідки! Паніковський.
Не метушіться! Командувати парадом буду я!
Ви знаєте новину, Адам, на кожного громадянина, навіть партійного, тисне атмосферний стовп вагою двісті чотирнадцять кіло! Остап.
