Я марю болем. Біль – моя пристрасть. Біль – моя манія. Я до смерті буду писати про неї.
Чому мені так і не довелося зустріти жінку, одночасно доглянуту і красиву? Може, таких не існує? – Сальвадор Далі
Ні філософи, ні психологи, не можуть вказати межу між геніальністю і божевіллям.
Я ніколи не зрозуміти, що я роблю Ось з їжею – все просто. Я знаю, що їм.
Я егоїст. Зарозумілий егоїст. Постійно змінюється настрій. Мені неможливо догодити. Я – слуга анархії. Я – володар світу.
Сальвадор Дали: Немає нічого ганебного в тому, щоб розбагатіти. Соромно повинно бути залишати дітей голодними.
Життя було б огидна, якби не світло вічності.
Я настільки звик грати, приховувати себе за стіною сарказму, що часто не можу зрозуміти – де я справжній, а де той, який зовсім не я?
В речах немає чарівництва. Магія ховається у зв’язках між ними.
Який я насправді, знають одиниці.
Магія не в самих речах, а у відносинах між обыкноенными речами.
Все красиве повинно бути їстівне!
Підкорися того, чого не зобов’язаний підкоритися.
Я тільки тим і займаюся, що псування свої картини. І потім кажу зробив, що хотів.
Пікассо казав мені: “Мистецтво-дитя сирітства і туги. Інші пишуть своє життя, я пишу картини.”
Ще в ранньому дитинстві я придбав хибну звичку вважати себе не таким, як всі, і вести себе інакше, ніж інші смертні. Як виявилося, це золота жила!
Життя сувора, …але зате її осяює світло вічності.
Не бійтеся досконалості. Вам його не досягти.
Ну вийде людство в космос – і що? На що йому космос, коли не дано вічності?
Механізм спочатку був моїм особистим ворогом, а що до годин, то вони були приречені розтектися або зовсім не існувати.
Комар, рано вранці впивающийся вам в стегно, може послужити блискавкою, яка осяє у вашому черепі незвідані ще горизонти.
