Спостерігаючи за небом, зірками, я, побачивши, що падає метеор, болід, згадую тебе. Виразно чую інтонації, голос, тембр. Іноді, ти махаєш рукою, або киваешь головою. Прокинувшись, розумію, що тебе немає, хоча відчуття твоєї присутності поруч залишилося. Запах твій відчуваю, енергетику і ауру.
Зимою холодно на дахах. Незнищенна тяга забратися на висоту не піддається логічним міркуванням. Мабуть інтуїція, або інстинкт.
Зі мною не можна задиратися. Адже я знаю бокс, бойове айкідо, східне джиу-джитсу, японське карате та інші не трепетні слова, що вселяють жах.
Самотня дівчина сумує. Сидить на підвіконні сиром, вдивляється в безперервний снігопад, ловить долонькою окремі крижинки, пластівці, тануть на руках і пальчиках, залишаючи дрібні вологі плями.
Кращий статус:
Коли тільки дим стелиться по стежці, є шанс врятувати, повернувшись назад і вимкнувши залишений забудькуватими господарями під напругою праска. Якщо димок піднявся весело в гору, охопивши значну територію, повертатися не має сенсу.
В Америці ніч, Австралія славиться влітку, щастя бродить повсюдно.
Змін вимагають наші серця. Найближча школа за рогом. Відрахуй сорок п’ять хвилин і чекай. Кожен може налаштуватися на свою зміну.
Гобліни в жалобі – «Нічний дозор» виявився не переводимо. Хаотична гра слів і думок.
Швидкий у країну Дитинства скасований за визначенням.
Боляче вимовити “Прощай”,коли серце говорить “Не йди”…(((
Закохані обіцяють неможливе…але не виконують навіть нездійсненного…
Як тебе звуть? – А ти слова не рифмуешь? – Ні! – Тоді Антон
У неї в житті все шкереберть…Тому що сама вона незвичайна…Мрійниця до кінчиків вій…А мрії-то,напевно,і нездійсненні…
Не варто ображатися на людей за те, що вони не виправдали наших очікувань… ми самі винні, що чекали від них більше, ніж слід було…
