Буде, зрозуміло, жовтень, люди будуть ховатися в шарфи, поспішати додому, шльопати по калюжах, а я зустріну тебе де-небудь. Я – не по погоді одягнена, ти такий сумний і забув парасольку, вдихающий нікотин пачками. Ось… Я зустріну тебе, і тоді, в принципі, світ завалиться…
Мій жовтень врятуй мою душу… я не порушу спокій…
А зараз, в холодний жовтень осені, сиджу з чашкою чорного чаю і томиком Коельо. Плед, літні фотографії і вимкнений телефон. Романтика самотності.
Жовтень. Холодно. Вітряно. Сльота. Погода, створена для гарячого чаю, варення, мелодрам і захоплюючих книг.
– Ненавиджу жовтень. – Чим він перед тобою завинив? – Цей місяць ховає літо…
Якби Жовтень був би моїм чоловіком, то я зраджувала йому з Травнем. Ненавиджу.
Мій жовтень врятуй мою душу, я не порушу спокій чужий.. постіль охолола, але щастя зігріте теплом, спогадів про минуле моєму…..
Ми залишилися друзями і все, здавалося б, здорово. Тільки ось від спогадів нікуди подітися. Цей жовтень досі в моєму серці…
В жовтні з сонцем розпрощайся, ближче до печі подбирайся.
Ми почали зустрічатися в жовтні. І вже 2 роки разом. З тих пір жовтень, мій другий День Народження!
А зараз, в холодний жовтень осені, сиджу з чашкою чорного чаю і томиком Коельо. Плед, літні фотографії і вимкнений телефон. Романтика самотності.
Жовтень. Холодно. Вітряно. Сльота. Погода, створена для гарячого чаю, варення, мелодрам і захоплюючих книг.
Статуси про ніч
Жовтень… І байдуже порожнє небо…
– Ненавиджу жовтень. – Чим він перед тобою завинив? – Цей місяць ховає літо…
Буде, зрозуміло, жовтень, люди будуть ховатися в шарфи, поспішати додому, шльопати по калюжах, а я зустріну тебе де-небудь. Я – не по погоді одягнена, ти такий сумний і забув парасольку, вдихающий нікотин пачками. Ось… Я зустріну тебе, і тоді, в принципі, світ завалиться…
