– Дівчина, а у вас не буде потрахаться?
– Ой, вибачте, я кинула.
– Вітаю.
Олександр Демидов. Енциклопедія сімейного життя. Розділ “Вплив прикроватного світильника на лібідо людини”.
– Криза – це коли тобі нічого не хочеться. І коли ти починаєш хотіти чогось хотіти.
– Це добре. От коли тобі не хочеться хотіти чогось хотіти, ось це криза.
– Це не криза, це п…ц!
– А ось чому пили однаково, а від одного вранці тхне, а від другого злегка пахне?
– Це називається внутрішня інтелігентність.
– Я вже давно в смс-ках ім’я не їжу.
– Це правильно, можна розсилку робити.
– Ви її ноги бачили?
– Тоді терпи.
Ми граємо в шашки, вони грають у піддавки. Крива жіноча логіка.
Я духовно не дуже зголоднів, а фізично страшно просто.
А Льоша добре влаштувався: і поїсть, і буде виглядати високо духовною людиною.
Ох, боюсь я, Ростислав, як би наше особисте життя нашу посудину не потопила.
Не треба було після картофляников є вареники. І заїдати все це дерунами.
Цікаво, як би я зміг зрозуміти, що це високе мистецтво, якщо б ти мене не попередив?
– Треба було тобі там залишитися, а він за тебе пописав.
– Не, він би так добре не зміг.
Просто у неї телефон не для того, щоб з нею можна було зв’язатися, а щоб він лежав у неї в сумочці, дзвонив, а вона не чула.
От любиш ти дружину. І любиш ти ковбасу. Пішов купив 200 г, з’їв. Це ж не означає, що ти зраджував дружині з ковбасою.
І чому навчати дітей: говорити правду всім, крім німців і пристарілих однокласниць?
І взагалі стало не збігатися, як хочеться вчинити і як правильно вчинити. А хочеться, щоб було правильно, але хочеться, щоб було, як хочеться. І що робити?
– Німці, як жити далі?
– Як-як, якому догори.
А навіщо потрібна дорога, якщо через неї можна перевести бабусю?
