– А ще мені в дитинстві здавалося, що всі старші за мене. Ну, тобто так воно загалом і було. Тому остання цукерка – кому? – мені. Всі, всі цукерки мені. І я, очевидно, звик. Тому зараз найкрасивіша дівчина повинна бути моєю.
– А якщо вона не твоя, то прийде тато, відніме її у поганого хлопчика і віддасть тобі. Або, знаєш, купить таку ж.
– Привезе краще. З Прибалтики.
Виходить, дорослих немає. Є постарілі діти.
– Ні, так не буває.
– Чому?
– Тому що. Тому що я так не хочу.
