Фільм, спектакль завжди можна зупинити в якийсь хороший момент. А життя? От би був у неї завжди щасливий кінець. Не «помер», тому що «помер» — це поганий кінець. От наприклад, ти йдеш по набережній, прекрасний день…і раптом, за горизонтом починають повільно підніматися титри. Ти кажеш: «Це що? Це що, все? Почекай, почекай секундочку, а хто мене грав? Че, добре грав? Ну, я сподіваюся, вам все сподобалося, тому що ну закінчилося все чудово…». От би так би. (К-ф / ЖИТТЯ )
— Саня, але ти не знаєш. Як буде по-українськи Угорщина?
— Як?! Знаю, Угорщина.
— Ні, Саша. Угорщина!
— А як вони там живуть?
— Де в Україні або в Угорщині?
— у Угорщине?! (К-ф / ДІАЛОГ )
Це тому, що в мистецтві немає об’єктивних критеріїв. Ось у спорті все об’єктивно — пробіг стометрівку швидше за всіх — всі — ти молодець, переможець, чемпіон!.. і нікого не цікавить стиль твого бігу, хоч задом наперед. «Як-то він не концептуально пробіг..» — та пішов ти в жопу, ти сам так пробіги «ні, ні, що ж він хотів сказати цими своїми 9.5 секундами» — що ти хрін так бігтимеш — тільки і всього. (К-ф / ЖИТТЯ )
— О! Бельдяжки! Тут і заночуємо.
— Я не можу!
— Чому?
— Я одружений. Мені не можна в Бельдяжки… (К-ф / ДІАЛОГ )
— Ти уявляєш, як в такій ситуації приємно відмовити? Вона прийшла… вся… Жанна Фріске. Прийшла і каже: «Я люблю вас!», а він їй: «А я вас — ні!»
Всім бабам в її особі отмстил! За юнацькі прищі, за дівчинку в дев’ятому класі, що не пішла з тобою танцювати, за третьокурсницю, яка заснула в самий важливий момент, п’яна дура!
— А було й таке?
— Було! (К-ф / ГУМОР )
— Ну ж було, так? Було? В очі мені дивись! Я ж бачу, що було!
— Та не було нічого, навіщо б я тоді тобі розповів.
— Угу… Ну цілувалися ж, так? Целоваааааались!
— Так взагалі не цілувалися.
— Угу… Я зрозуміла: ти до неї залицявся, а вона тобі відмовила!
— Я ж тобі кажу — це вона до мене приставала, а я відмовив…
— Че… правда не було? Відмовив? Жанні Фріске?
— Так.
— Ну ти мудаааак… (К-ф / ВІДНОСИНИ / ГУМОР )
