— Слухайте, а от чому можна змінити лише дружині чи чоловікові? Чому не можна змінити, наприклад, дітям?
— Тобто?
— Ну, уяви, тебе бачили виходять з Макдональдса з чужою дитиною, а?
— Чи знайшов у тебе дитина в кишені чек від конструктора «Лего». А ти йому «Лего» не купував…
— Чи купив незнайомій дитині на вулиці.. морозиво. Нічого серйозного, душевний порив. А твої діти це помітили.
— Так, і твоя дитина тебе питає ще так: «Так, папка! Ти його знаєш, а?»
— А ти такий: “Та ні, просто купив морозиво, чесно…”
— «Так? І в котрий це раз ти йому просто купив морозиво, а?»
— «Та що тут такого? Пішов нахер, хлопчик! Я ж тобі кажу, я… я перший раз його бачу, подивися на нього! Пішов нахер, хлопчик!!!»
— «Ще краще! Перший раз бачить людину, і відразу йому морозиво! Я, між іншим, морозива роками не бачу!»
— Так… І все; а на ранок — шафи порожні, іграшок немає і записка: «Прощай. З дитячого саду нас забере мама! Буу…» (К-ф / ДІАЛОГ )
Або ось вона задає якесь питання. І я бачу, що для неї це справді дуже важливо. І починаю відповідати. А вона вже пішла. Виявляється, їй просто було важливо поставити це питання і все… І ще, знаєте, я зрозумів, який найголовніший відповідь на питання «Чому?» — «Тому що!» (К-ф / ПИТАННЯ )
«Я пішла. Чмоки» Ну які, нахер, чмоки?! Хочеш поцілувати — поцілунок. (К-ф / ПОЦІЛУНОК )
З якогось часу постало питання «Навіщо?»
От раніше тобі говорили: «Слухай, я познайомився з двома дівчатами, у них квартира вільна у Відрадному, посидимо, вип’ємо! Поїхали!» Ти відразу їхав. Якби тебе запитали «А навіщо?», ти б сказав: «Як, навіщо? Ти шо, дурак? Дві дівчини, окрема квартира! Посидимо, вип’ємо, ну?!”
А зараз… тобі кажуть «поїхали», а ти думаєш: «Дві якісь дівчата… ліві. Квартира у них ВІД-РАДИЙ-НОМ! Це ж їхати туди, пити з ними… потім то чи залишатися, то додому… завтра на роботу. Навіщо?!” (К-ф / ПИТАННЯ )
