Я й гордівниця – та на коліна не стану. Але любити запаморочливо хочу. Всі твердять: «своєму Серцю не накажеш». Я мужику будь-та серцю накажу.
Спогади про нього приносять ниючий серцевий біль, трепет душі і тремтіння в тілі. Пам’ять нерозділеного кохання згасне з роками.
Любов, що війна. Любо ти її, або вона тебе. Серцевини немає. Ми – не виняток. Правило обійти не вдалося.
Серце від страждань струсни і обмий. Потім на ключик золотий щільно закрий.
Кращий статус:
Осколки минулого кохання залишилися в грязі позаду. Надії вічні сліди таяться в глибині душі.
Недовіра у мене до слів і фраз типу: «Я не відпущу», «Не віддам», «Полюбив на все життя». І відпустить з радістю, і подарує одному, і за непотрібністю, як іграшку, кине.
Неможливо полюбити повторно тих, кого душею і серцем розлюбили.
Життя влаштоване несправедливо. Я люблю його. Пустун втюханий в іншу. Життя – жорстока гра. Звикнеш.
Нерозділене кохання – це ілюзія. Поруч два байдужих людей, тільки один не розуміє елементарної суті навколо відбуваються речей. Другий прорахував ситуацію. Достукатися до закоханому не може, бо той витає в тумані пристрасті.
Як нерозумно дивитися на телефон і чекати, що ти подзвониш… Враховуючи, що ти навіть не знаєш мого номера…
Розлучилися? испогань те що залишилося, облий її брудом.. давааай, ти ж мужик! P. S: бісять такі хлопці, розлучилися, обов’язково потрібно облити брудом. Хлопці зрозумійте, ви з цією дівчиною зустрічалися!!!
Не буду плакати, не буду переживати, не буду битися головою об стіну… я стала байдужої сукою, з-за тебе
Роки їхньої дружби, сердець биття – все перекреслено без жалю. Часто на світі так виходить: у сварці хороше забувається…
Все скінчено. Забуто. Час лікує. Все буде добре. Напевно. Начебто Пішов ти на хер. Всі. Арівідерчі.
