Я щаслива! Нарешті-то нікого не люблю. Набридло сумувати. Хочу радіти.
Згадай всі твої почуття до нього. Збери їх в красиву коробочку з сердечками і янголятками. І прив’язавши до повітряних кулях, відпусти в небо. Відпусти свою смуток.
Мені сумно тому, що не з ким поділитися своєю радістю.
Тяжко і незрозуміло бачити, що твої батьки більше не разом, хоча на одній території. Адже ти ж народився в любові?
Кращий статус:
Як важко позбутися масок. Посміхатися, коли сумно. Говорити, коли нема чого сказати. Слухати, коли не цікаво. І сміятися, сміятися, коли боляче.
В голові, як бджоли – спогади. Згадую події радісні і сумні, очікувані і несподівані. Згадую друзів вірних і швидкоплинних, цікавих і нудних. Все забувається. І тільки ти назавжди в моєму серці.
Буває, що відчуваєш свою непотрібність. Як ніби ти зайвий у всьому світі.
В моїх очах так багато смутку, що здається, вона рине потоками і не зупинити. Я відчуваю її фізично. Сльози – ці потоки.
Будеш сумувати – і світ стане трохи сумніше. Будеш радіти – і у когось з’являться сили знову жити.
Смуток, як шанс почати все спочатку. Головне, щоб хтось близький був поруч. Після дощу дерева, трава і небо набагато яскравіше.
Красива – не значить іграшка. Стерво – не значить безсердечна. Самотня – не значить одинак. Закохана – не значить щаслива.
Коли люди розуміють що подобаються один одному починається мовчання.
Сильний не той, хто не впав, а той, хто падав і вставав!
Я нікому більше не вірю. Буду тепер дивитися на життя через вічко у двері. Нікому не відкрию більше двері. Відійдіть. Покажіть праву руку. Добре, тепер ліву. Надіньте тапочки. Стійте в дверях. Не рухайтеся.
Іноді так хочеться просто розвернутися і сказати всім: Та йдіть ви на фіг!
