Немає болю сильніше, ніж та, що заподіюють один одному закохані – С. Коноллі
Поверніть повітря… Горла боляче, сльози душать… Поверніть сон… Очі хочуть поспати… Але тільки душу мені не повертайте… я не хочу знову страждати…
Чашка гарячої кави… димляча сигарета… і мокрий місто за вікном… сумна музика… і дивне, сумне відчуття самотності…
Час не лікує… воно дозволяє забути деталі…
Густіє, осідаючи, думок сіль, доки ми свій камінь у гору котимось…
Найменша біль в мізинці турбує нас більше, ніж вбивство мільйонів наших ближніх – Вільям Гэзлитт
Але ж рани так болять… Рани, залишені приниженням, обманом, несправедливістю. Як бути з ними? Наплювати і забути? Нехай собі болять? А хто сказав, що вони перестануть хворіти, якщо зробити те, що ти вважаєш відновленням справедливості? Рани, залишаться, і пам’ять про обман і приниженні теж залишиться, тільки до всього цього додається ще розуміння того, що у відповідь на завданий тобі біль ти теж заподіяв комусь біль. От і все. І ніякого полегшення. (А. Мариніна)
Я плачу не від того, що втратила коханого чоловіка. Я плАчу від того, що ВІН втрачає ці короткі миті щастя першої усмішки, перших кроків свого сина, промінявши це на жінку, яка називає нашого малюка покидьком…
Цитати про минуле
ми реально вміємо цінувати тільки ті речі, які одного разу втратили.
Щира скорбота того, хто плаче потай.
Найчастіше ми ранимо інших в те місце, куди поранили нас самих.
Біль — потрібно просто її пережити. Сподіватися, що вона сама пройде; сподіватися, що рана затягнеться. Рішень немає, немає легких відповідей. Треба вдихнути глибше і чекати поки тебе відпустить. Найчастіше з болем можна впоратися. Але іноді біль пронизує тоді, коли її зовсім не чекаєш, б’є нижче пояса. І не піднятися.
