ревную до кожної букви у нього на стіні.
Чим менше батьки знають про нас, тим спокійніше і їм, і нам…
Знаєш, а щастя-це коли ти захворієш, а він приходить тобі з пакетом апельсинів і веселити тебе весь день, а на дзвінки друзів з пропозицією погуляти відповідає “вибач, моя мала хворіє і я повинен бути з нею”… це щастя… а не сп вконтакте і рожеві сердечка на стіні…
вона не раз писала у тебе на стінці в контакті, шо любить тебе..але твоєї відповіді я не бачила жодного разу…
Наша Настя голосно плаче, голосно ірже і знову плаче. Плаче, ірже і знову плаче…мда, гармоны багато значать!
Статуси дістало все
Ніч. Шепіт. Сонне місто. Вікна навстіж. Місячний уламок. Дим. Кава. Гіркота в горлі. Любов – туга. Серце з кров’ю. Дзвінки – сльози. Шипи – троянди. Пісок – годинник. Мрії – зірки. Земля – повітря. Люди – вічність. Я – ти і знак нескінченність.
ну попроси щоб ті якісь нитка телиці написали на стіні чтоль, выебнись.
По-моєму тільки в нашій країні під написом на стіні “ПАЛИТИ ЗАБОРОНЕНО” ставлять огроооомную попільничку…
тільки я, сідаючи в автобус, прижимаюсь до вікна, згадую все, що було у нас і починаю на стеклах малювати сердечка!?
Напис в автобусі: на місце кондуктора не сідати, поруч на склі: у вікно кондуктора не дивитися…
Наша Настя не заплаче, якщо Настю кине хлопчик! НашаНастя кине першої, тому що Настя – стерво!
вже на склі пальцем не помалюєш…
На стіні не висить календар. В моєму зануренні в тишу і самотність не потрібно питати, що зараз: вже весна або ще зима.
“йа книговедко” – напис на стіні університету друкарні
ВІН: ну що дівка, як житуха, кльова ти курка, ну че може в кіно зарулим… – Мда, напевно ось так вони нас тепер підкорюють!!!
