Аристотель: У всіх людей є мета, відома як окремих особистостей, так і людству в цілому. Шлях до неї непростий, і щоб дійти до кінця доводиться відкидати одне, а інше – приймати.
Жінка-п’яниця прирікає на нещастя не тільки себе, але і своїх дітей.
При виборі справи для себе потрібно враховувати два критерії: здійснимість і праведність.
Аристотель – Злитися зможе абсолютно кожний. А ось контролювати злість, навчитися направляти її проти потрібних подій, людей, вибирати час і місце для злості – це ціле мистецтво, підвладне одиницям.
Самі гучні, яскраві злочини найчастіше вчиняються не тими, хто потребує, а тими, хто і так багато чого має. Злочину для розкоші. Для слави.
Від красномовного оратора так само безглуздо вимагати наукових підтверджень словами, як геніального математика – просити викладати теореми емоційно. – Арістотель
Ми смертні. Живемо недовго. Крихти в порівнянні з світом. Але не повинні відчувати себе тлінними, непотрібними. Завдання кожної людини – максимально наблизитися до безсмертя.
Справедливості виходять всі чесноти.
В часі є щось неподільне, що ми називаємо “тепер”. Під часу нічого не можна схопити, крім “тепер”. “Тепер” є безперервний зв’язок часу, воно пов’язує минулий час з майбутнім і взагалі є кордоном часу, будучи початком одного і кінцем іншого. Так як “тепер” є кінець минулого і початок майбутнього, то час завжди починається й кінчається. І воно ніколи не припиниться, тому що завжди починається.
У поетичному творі краще ймовірне неможливе, ніж неймовірне, хоча і можливе.
Щоб розбудити совість негідника, треба дати йому ляпаса.
Благо скрізь і всюди залежить від дотримання двох умов: 1) правильного встановлення кінцевої мети всякого роду діяльності і 2) відшукання відповідних засобів, що ведуть до кінцевої мети.
